Квінслєндський Побіг триває. До нових заповідних місць.

Біла Гавань, Кораловий пляж, сноркелінг за підводними коралами, ненав'язливий комфорт підпарусного відпочинку нарешті лишився позаду, як і брудноватий готель-мотель у розвагальному центрі Макея.

• Після такого жахливого сніданку у Макеєвському кафе Моне з сухих, деручих горло наче ложка пекла “австралійських бургерів”, я вимагаю пристойного обіду! Досить харчуватися по макдональдзах! Треба знайти гарну европейську їжу! - Пані Вишня дедалі виявляла все більше і більше занепокоїння розглядаючи мапу подальшої подорожі. Після досить крупного Рокгемптону до самого наступного пункту призначення, Харві Бея, не було замітних міст.
• Іноді на фоні інших общепитів швидкого всмоктування і Макдональдс виглядає запорукої якості та гарантом наповненого шлунка. - Пан Вишня був більш стриманим у своїх поглядах на оточуючу квіндслєндську дійсність.
• Я бачу рішення — ми заїдемо у Гледстоун (Gladstone). Це зовсім поруч із трасою, виглядає як більш-менш заселене місце, і там ми зможемо знайти гарячій обід для усіх нас включаючи не-їм-незнайому-їжу Панночку Вишеньку-майже-дев'ять.
• Як скажешь. Можливо це місце не тільки камені робить щасливими.

Але навіть песимизм Пана Вишні виявився недостатньо стриманим. Швидкий перебіг рахованими вуличками центру Гледстоуна виявив лише кілька фастфудів з обов'язковим набором бургерів, та забігаловок азіатської їжі. Якісна європейська кухня була так далеко від цього міста щасливого каменю, як і сама Європа.

Пропущений обід знайшов своє наповнення кілька годин пізніше у досить неочикуваному місці — майже непомітне на мапі містечко Чілдерс було оснащено достатньо широким вибором кафе, у одному з яких маленькій Панночці Вишеньки-майже-дев'ять навіть дісталась місцева унікальність — Куриця Київ. Тобто далекий родич котлети по-київські.

Цей день побігу було спасено, і вже наступного ранку на всіх чекала нова сторінка — перебіг з Харві Бею до Фрейзер Айленду.

.