Тук-тук, відраховують колеса наступні сотні метрів шосе. Уу-у-уу, рівно гуде вітер ззовні поглинаючої сотні кілометрів полотна дороги автівки. Шш-ш-шш, мірно співає ліс та навколишні високі кущі з поміж яких зненацька вириваються поодинокі високі пласкі квінслєндські кактуси та так же швидко зникають поглинені лінтою пообічної зелені.
- - Любий!
- Га?
Пані та Пан Вишня уважно і обережно проводжали поглядом наступну купу шкіри на тлі незрозуміло-чого-ограничної плями на узбіччи дороги, закатаної в асфальт колесами попередніх машин.
- Ти знаешь, я маю таке враження, що у цій дикій ненаселеній місцевості ми минаємо наступні рештки збитої істоти кожні кілька кілометрів.
- І знак дорожній був незабаром, коали наступні 20 кілометрів... Пан Вишня пригадав бачений незабаром жовтий ромбик зі знайомим сілуєтом.
- Кенгуру, поссуми, ліси, коали, птиці. Тут є кому побігати через дорогу.
- Авжеж. Я десь вичитав статистику, австрали одні з лідерів оздоблення автівок захисними трубами на переду авто — кенгурятниками. І дивлячись зараз навколо, я мабудь знаю чому. Десятки тисяч інсталяцій на рік.
- Не дивно що по всьому світу ці конструкції називають кенгурятниками. Пані Вишня оголосила такий висновок і зітхнула.
- Один мій колега казав, що кенгуру дуже глупа істота, як наша куриця. Біжить не від авто, а просто очі.
Сімейство Вишні помовчало і проводило поглядом стрибаючих вздовж дороги пару-трійку кенгуру. Нащастя, ці єкземпляри пострибали осторонь, і лише сяючі у вечірньому сумерку очі символів країни видавали їх подальші переміщення.
Шмяк-шмяк, минула мирна Корола наступну купку рештків. Тук-тук відраховують колеса наступні сотні метрів шосе. Уу-у-уу рівно гуде вітер.
На щастя родини Вишні, діставшися додому кілька днів пізніше, серед густого шару розмазаних насекомих вони знайшли тільки рештки сірої птички, яка застряла у пластиковій решітці радіатора лише у останній день подорожі.
.
Я кстати каждый раз немного волнуюсь по поводу живности на дороге. Конечно, зверушек жалко, да. Но вот как представить себе на дороге перед собой неожиданно даже лису не говоря уже о вомбате и кенгуру - это же мама не горюй! Испуг, рывок руля, попытка избежать наежда - это засада №1. Столкновение даже с валаби - это разбитый капот в хлам, засада №2. И это не теоретическая опасность - количество мяса звериного на дороге говорит, что это случается почти каждую ночь. Остается надеятся только, конечно, что это 90% происходит ночью и сбивается дальнобоящиками с кенгурятниками. Ну и на Божие провидение.
ОтветитьУдалитьвот поэтому и не нужно "испуг, рывок". безопаснее для всех будет давить. даже не тормозя, т.к. заблокированным колесам труднее будет удержаться на треке дороги.
ОтветитьУдалитья на украине задел вяло пересекающую передо мной дорогу собаку. на 120 км где то. не тормозил, руль не крутил, машина (шевроле авео) даже не шелохнулось. следов не осталось.
В квинследне мы видели тушку на километр. явно чаще чем раз в ночь происходит сбитие. кенгурятники там есть практически у всех машин.
"вот поэтому и не нужно "испуг, рывок". безопаснее для всех будет давить. даже не тормозя, т.к. заблокированным колесам труднее будет удержаться на треке дороги."
ОтветитьУдалитьНу хорошо, что у тебя рефлексы правильные. И еще от размера препятствия зависит. Лося бесполезно сбивать - лучше в столб сразу. :)
по-моему, лучше сбавлять скорость там, где знаки указывают о wildlife и не сбивать никого вообще по возможности.
ОтветитьУдалитьтеоретически, это, конечно правильно. и если ехать от дома до рынка через местный парк - то вполне осуществимо.
ОтветитьУдалитьно когда драйвишь целый день, уже темнеет, шоссе проходит через непонятно где, до ночевки еще пилить триста, спид лимит 100 км.час и знак "Коалы следующие 20 км" то о как раз таки о коалах в такие моменты думаешь меньше всего. проверено.
и потом. "Сбавлять" это насколько? со ста до 20? до 98? все это очень субъективно и зависит от дороги, машины, водителя, настроения, погоды, устал/свеж и так далее.