четверг, 28 апреля 2011 г.

Обои. Компьютерные

Австралийский Географик, журнал который, любезно собрал у себя на отдельной страничке разные обои, обложки и не только.

С удивлением обраружил вот эти наружные кораллы, во время отлива наверное. Хорошее место нашел фотограф, нам его не показали отцы-капитаны, зажали видимо.

Хотя мне лично с первой страницы больше запомнилось вот это.

А вообще быстрое пролистывание показывает, что в Австралии еще жить и жить, пока всех таких же, но своих, наделаешь :)

.

Хлебное место

Ukraine is one of the world’s eight major producers and exporters of grain and grain products, selling mainly low-grade feed grain, such as maize and wheat. Huge tracts of land, favourable weather conditions and very fertile soil (black earth) contribute towards Ukraine being described as an agricultural state. Yet at the moment there are serious concerns at the legitimacy of its grain market.

коллега по работе подсказал ссылочку на интересный альтернативный сайт (хостится в ЮК, там же по видимому и редакция) - Open Democracy. Там и про Россию есть, и про экс-СССР.

Выше цитата из недавней статьи про Украину.

Это с точки зрения местного обывателя нельзя иметь зарплату в 2 тыс у.е. и ездить на мазерати кватропорте за 260. А с точки зрения УА вполне можно назначить монопольного оператора рынка зерновых емкостью _десятки_миллионов_тонн_ и быть его частным владельцем.


Может быть оранжевая революция и не достигла тех целей, которые декларировала. Но по крайней мере года четыре, с 2004го, в стране была хоть какая-то конкуренция, политическая коньюнктура, механизмы сдерживания. Сейчас - прямая наклонная дорога по российскому сценарию.

.

вторник, 26 апреля 2011 г.

Квінслєндський Побіг. Великий пляж, великий океан.

Широка страна моя родная,
Много в ней лесов, полей и рек!
...
С южных гор до северных морей
Человек проходит, как хозяин
Необъятной Родины своей.

В.Лебедев-Кумач  Песня о Родине.

  • - Є лише п'ять причин чому не треба плавати у океані узвдовж 75 мильного пляжу. Акули, медузи, блю-боттлз, коварні миттеві течії (rip) та зненацькі великі волни що або вдарять об дно, або відтащать від берега поблище до акул, медуз, блю-боттлз.

Ось яку частину ознайомлюючого відео про Фрейзер Айленд треба пам'ятати, коли дивишься на приваблюючу та манячу воду великого океану. Як він пахне! Яке свіже повітря! Як він лагідно та ласкаючи шумить! Але табу, купатися тут можна лише у внутрішніх озерах, на кшалт МакКензі.

  • - Ні, не треба їхати слідом за тим джипом через солону воду намагаючись об'їхати скали до яких вже підходили волни приливу, перекриваючи проїзд пляжом.
Голос Пані Вишні, звернутий до шоферуючого Пана Вишні, лунав як завжди дуже розумно. Щеб б пак, Пані Вишня дивилася якраз на виразну наклейку у салоні їхнього арендованого Ленд-Ровера. “Їзда у морській воді буде коштувати вам дві з половиною тисячи доларів щонайменше”. За таких ясних вводних даних приходиться звертати до досить складної об'їзної тропи, дряпаючись на супроводжуючі пляж по всій його довжині берегові холми. Хоч це драйвлення і коштує немаленької затримки пляжної подорожі, але теж є цікавим з точки зору керування великого внедорожника у екстремальних умовах: перевалювання через вулканичні камені, зануряння у досить глибокі ями-лужи, утримання у межах глибоких пещаних колей. У свою чергу Пані Вишня теж із великим задоволенням здолала один з таких об'їздів.
  • Та не шіп-брейк (ship break), а шіп-рек (shipwreck). Скільки тобі можна нагадувати? От, дивись на мапі як написано: ш-і-п р-е-к. Бачишь, Панночка Вишня-майже-дев'ять?
  • Бачу, бачу. Тато, а хіба ти не пам'ятаешь відео? Не можна підходити до баржі кораблекрушіння блище ніж на три метра!!!
  • Та я і не підходжу. Майже. То я просто фотоапарата пройстяг до нього у пошуках якогось цікавого кадру. А сам я у безпеці. До того ж зараз день, добре видно, ми з пляжної твердої частити грунту навколо цього остову, хвиль тут немає. Не панікуй люба Панночка Вишенька-майже-дев'ять.

***
  • Гальмуй! Гальмуй! Бачишь, який великий потік тут з дуже глибокими крутими берегами! Треба його об'їхати он там, праворуч, поруч із самим океаном, де його волни згладжують вимиті прісною водою глибини і роблять береги потоку округлими.
Зоркий Пан Вишня першим з єкіпажу угледив як минути наступний потік, перетинаючий пляж і роблячий швидке пересування по ньому і небезпечним, і сповільненим.
  • Добре. Але ти теж гарний гусь. Не помітив того крутого піщаного пагорба коли була твоя черга керувати, і стрибнув на ньому на такій швидкості, що мабудь усі чотири колеса опинились у повітрі! Фі!
Пані Вишня завжди має доречні аргументи у кишені.

***
  • Сусанін, куди ти нас завів? Он уже піявка сидить у тебе на нозі! Негайно повертаємо назад! Я не буду ризикувати здоров'ям родини заради якихось сумнівних стежок увздовж цієї замітної скали “Індійська голова”. З мене вистачить і того, що ми були майже на самому краю над водною пропастю!
  • Піявка, піявка, я боюсь!
Побачивши маленьку чорну цятку оголошену піявкою, Панночка Вишенька-майже-дев'ять із задоволенням і дуже голосно піддалася паніки.
  • та не треба задкувати цією стежкою з високою травою. Ідемо уперед, і через хвилину ми дістанемося твердого грунту берегових скал і продовжимо нашу авто-подорож на той край Голови, до баченого з верху казкового “басейну шампанського” (Champagne pool).
У потрібну хвилину Пан Вишня теж міг настояти на своєму і довести справу до кінця.

  • От ми вже і тут. Яке яскраве сонечко. Який білосніжний широкий чистий пляж. Яка прозора та гостинна вода. Який тішучій погляд “райський” краєвид біля цього пулу з Індійською головою на горизонті. Я пропоную витягти складні крісла і зробити нарешті “курортні” пляжні знимки. Бо недаремно ж ми іх тягаємо у багажнику, нащось же нам їх запропонували.
  • Гостинна водичка. Аякже, бачили ту дохлу смертельно отруйну синю бутилку (blue bottle) на березі. Ну добре, поки ти тут танцюєшь навколо басейну із своїм фотоапаратом, ми посидімо у теньочку, а потім попозуємо. Але недовго! Бо під цим жорстким австралійським сонцем, повним сонячної радіації та ультрафіолету не можна буди довше лічених хвилин.

Ніякі красоти навколишнього пейзажу не могли вивести міркування Пані Вишня з практичної колеї. Безпека для неї завжди на першому місті.

- Ніяких “зведить руки разом, сядте блище, поверніть крісло”, - з мене досить, ми вже рушаємо далі, поїхали!

Пляжна фрейзерайлендівська одісея родини Вишні тривала своїм чином.

***

Широка страна моя родная,
Много в ней лесов, полей и рек!
Я другой такой страны не знаю,
Где так вольно дышит человек.
.

.

Квінслєндський Побіг. Амфібія мнима та справжня.

Ви — маленька чорненька черепашка 20 сантиметрів у деаметрі, що цілий день снує під водою озера МакКензі у пошуках смачненької їжи. Не від гарного життя ви наважилися випливти з безпечної темряви глибокої частини озера на мілке ті яскраве, вкрите чистим білим пісочком та галдючої людською масовкою місце пляжу. Ви крадетесь увздовж самого дна, старанно маскуючись під рідкі темні єлементи донного ландшафту.

Аж тут, ах!, якась велика темна тінь наближається з боку озера! Вона пливе все блище, стає все більше, і замість того щоб промайнути далі вона — жах! Жах! - зупиняется саме над вами! Ви, маленька беззахісна черепашка, майже вжалися у донний пісок, намагаючись сховатися під маленьку деревинку лежачу на дні, висунувши лише маленьку головку на тонкій шії для спостереження за великою тінню. Що вона буде робити? Чому вона зупинилась? Якої шкоди вона може завдати? Як її уникнути, куди пливти-бігти? Що то воно таке???!!!

Та то ж Пан Вишня, начепивши обладнання для сноркелінгу освоює малоцікаві підводні краєвиди озера МакКензі. Ласти позаду лениво збовтують воду: шмяк-шмяк. Руки лениво зведено за спіною щоби не каламутити воду перед маскою. Трубка для дихання сторчить назовні, вдох-видох, шшурх-вииииишурх. Очі за маскою так і шмигають вліво-вправо, вліво-вправо, шукаючи за що заціпитися поглядом. Аж тут, хто б міг очикувати?, маленька черепашка! Сама по собі вона нічого цікавого не уявляє, бачено їх безліч у присіднейському парку рептилій. Але тут, самотня, “дика”, у природньому середовищи - “жирний” артефакт. Он вона, завмерла на дні, побачивши тінь Пана Вишні. Дивиться, вичикує... Аж раптом, швидко-швидко замахавши лапками, дуже вправно і скоро, наче мала чорна підводна торпеда зробивши широку дугу, зникла десь у придонній темряві.

МакКензі — іконичне озеро Фрейзер Айленду. Білий пісочок, бірюзового кольору вода мілкої "пляжної" зони берега, темного кольору вода глибокого внутрішнього міста озера.

.

Квінслєндський Побіг. Трактор в полі.

Трактор в полі дир-дир-дир,
Ми - за мир!

Павло Тичина.

Що таке сучасна легкова сімейна автівка? Легенько так ножкою рраз — і вона вже полетіла. Легенько так керма крутонув — і вона вже повернула. Легенька, маленька, швиденька, з усілякими непомітними дрібними зручностями.
І от з за керма такої цацки ви сідаєте у лєнд-ровер випущений шістнадцять років тому. Повнопривідний монстр з великими колесами, височенний, дизельний, деякі рішення якого ще зроблено у механічно-пружинному стилі, як індикатор рівня палива в баку наприклад.

  • Ти знаєшь, тут навіть фізично важко натискати педаль газу і крутити кермо щоб вона їхала.

Пан Вишня поділився своїми першими враженнями від їх арендованого залізного коня для підкорення Фрейзер Айленду.

  • Навіть не уявляю як ти будешь з ним поратися.
  • Так, великий, наче трактор. Але як небудь спробую. До того ж, тут є і підсилювач керма, і автоматична коробка, і навіть кондиціонер. Майже сучасна машина.

Пані Вишня теж звикала до нового оточення у кабині цього велетня, у порівнянні з рідною Королою, звичайно. Панночка Вишенька-майже-дев'ять тихенько сиділа позаду у оточенні своїх м'яких іграшкових“мескотів” як їх назвав свого часу шкіпер Локі.

  • Але на маленькій Королі бездоріжжя заповідного острова не здолаєшь. Там можна дир-дир-диркати тільки таким монстром.

Правоту Пана Вишні підтвердили не тількі тількі но побачені у прокатній конторі відеоматеріали з правил поведінки, поводження та вождіння на Фрейзер Айленді. Але й подальшій перебіг подій, коли інколи цьому “тракторові” доводилося пролазити через такі ями наповнені водою, просуватися через такий глибокий вологий пісок, сунутися такими лісовими колеями, що жодна асфальтолюбива автівка там би не здолала і десяти метрів. Недаремно перша острівна подорож з місця висадки з парома до південної частини східного 75 мильного пляжу загальної довжини кілометрів 30 зайняла близько двох годин. То виявилася чи не найгірша дорога на острові.

Легкий сніданок, приправлений свіжим лісним приозерним воздухом, під пильним наглядом застережних плакатів “не сори”, “не завдавай шкоди природі”, “не стань харчами Дінго” - і коли нарешті родина Вишні дісталася східного пляжу, ніхто не втримався у машині — всім захотілося пройтися по рівненькому піску, дістатися до води, зазирнути у небо.
І вже далі, невдовзі, розличимий серед берегових рослинних зарослів лише завдяки плакату, з'явився Юронг — містечко-ресорт, або “санаторій-пансіонат” по нашому, по-радянському.
Звідти і продовжать Пані Вишня, Пан Вишня та Панночка Вишенька-майже-дев'ять знайомитися з островом, але вже у наступних оповіданнях.

понедельник, 25 апреля 2011 г.

Квінслєндський Побіг триває. До нових заповідних місць.


Біла Гавань, Кораловий пляж, сноркелінг за підводними коралами, ненав'язливий комфорт підпарусного відпочинку нарешті лишився позаду, як і брудноватий готель-мотель у розвагальному центрі Макея.

  • Після такого жахливого сніданку у Макеєвському кафе Моне з сухих, деручих горло наче ложка пекла “австралійських бургерів”, я вимагаю пристойного обіду! Досить харчуватися по макдональдзах! Треба знайти гарну европейську їжу! - Пані Вишня дедалі виявляла все більше і більше занепокоїння розглядаючи мапу подальшої подорожі. Після досить крупного Рокгемптону до самого наступного пункту призначення, Харві Бея, не було замітних міст.
  • Іноді на фоні інших общепитів швидкого всмоктування і Макдональдс виглядає запорукої якості та гарантом наповненого шлунка. - Пан Вишня був більш стриманим у своїх поглядах на оточуючу квіндслєндську дійсність.
  • Я бачу рішення — ми заїдемо у Гледстоун (Gladstone). Це зовсім поруч із трасою, виглядає як більш-менш заселене місце, і там ми зможемо знайти гарячій обід для усіх нас включаючи не-їм-незнайому-їжу Панночку Вишеньку-майже-дев'ять.
  • Як скажешь. Можливо це місце не тільки камені робить щасливими.
Але навіть песимизм Пана Вишні виявився недостатньо стриманим. Швидкий перебіг рахованими вуличками центру Гледстоуна виявив лише кілька фастфудів з обов'язковим набором бургерів, та забігаловок азіатської їжі. Якісна європейська кухня була так далеко від цього міста щасливого каменю, як і сама Європа.

Пропущений обід знайшов своє наповнення кілька годин пізніше у досить неочикуваному місці — майже непомітне на мапі містечко Чілдерс було оснащено достатньо широким вибором кафе, у одному з яких маленькій Панночці Вишеньки-майже-дев'ять навіть дісталась місцева унікальність — Куриця Київ. Тобто далекий родич котлети по-київські.

Цей день побігу було спасено, і вже наступного ранку на всіх чекала нова сторінка — перебіг з Харві Бею до Фрейзер Айленду.

.

Квінслєндський Побіг. Бірюзова гавань білого кольору.

  • Мурашина кіслота, дотик мурашиної кіслоти, підходимо підставляємо язика під дотик мурашиної кіслоти!

Помічник Нат знайшов свіженьку колонію тропічних зелених мурах та пропонував покуштувати іх кіслотну складову усім бажаючим членам розважально-туристичної експедиції Вальцуючої Матільди. 14 членів туристичної тусовки морщилися, остерігалися, але знаходили в собі сили підставити свій маленький внутрішній орган, язик, під дотик наступної, повної кіслої рідини, мурахи. Як же ж можна пройти осторонь таких природніх розваг? Локальна тропічна ж екзотика!

Невдовзі усі пасарижи знову витягнулися у колону по одному і продовжили рух від Бухти Язик (Toung Bay), де хвилин тридцять тому їх у дві черги висадила резинова моторна шлюпка шкіпера Локі, до наступної місцевої відзнаки — смотрової площадки з чудовим видом на весь пляж Вайтхейвєн (Whitehaven – Біла Гавань), який, як неоднорозово було нагадано приреченим туристам, входить до десятки найкращих пляжів світу.
“Ще б він не входив”. - подумав Пан Вишня, оглядаючи навколишню панораму. “Мало того що його складає унікальний дрібнесенький пісок майже чисто білого кольору, який на 90 відсотків складається з кремнію (у “звичайному пісочку кремнію усього десь 60-70 відсотків), а стільки кремнію тут з якогось прадавнього вулкану чи подібної природної діяльності. Так до того ж ще цей пляж ізольовано на острові, тут ніхто не живе, його оголошено природним заповідником і навіть домашнім тваринам доступ сюди заказано! От він, сплав природного багатства та британської міркантільності”.

  • Знаєшь, мила, — Пан Вишня уважно придивлявся до навколишньої рослинності навколо тропи, якою їхню групу вели до перлини пляжного досягнення, - якщо б ми тільки но прилетіли до Австралії виключно на Великий Барьєрний Риф, то ці дерева, кущі та хащі здалися б нам цікавими та необичними. Але ми, у Сіднеї та його навколишніх ботаничних садах та парках, бачили вже майже все з цього зеленого буйства.
  • Так, в мене теж немає “ах фактору” від цього тропічного лісу.

Панночка Вишенька-майже дев'ять старанно продовжувала заважати татові йти, через нерівні інтервали часу різновекторно тягнучи його у різні боки. Нарешті, партизаньско-туристичний отряд досяг пляжу та був облишений напризволяще до шостої години. Майже міттево Робінзони розсипалися по площині доступної кромки пляжа у пошуках цікавого і найкращого. Не пасли задніх і члени родини Вишні. Подальші слова тут безсилі, треба тільки дивитися.

QE: Whitehaven beach

.

воскресенье, 24 апреля 2011 г.

Квінслєндський Побіг. Галера з парусом та трьома зірками.

  • І головне! Якщо на суші вихідний діаметр труби унітазу становить 100 мм, то тут, на яхті, це всього навсього 19 мм. Тому просунутися туди може лише “Рее, Роо and Toilet paper”.

Голос шкіпера “Вальсуючої Матільди” Локі чітко та недвозначно доходив до вух кожного з 14ти щасливих мореходних туристів, із родиною Вишні включно. Інструктаж специфіки та особливостей морських подорожей тримав своїм ходом.

  • Намагайтеся не користуватися душом довше чотирьох хвилин, бо під кінець нашого дводенного рейсу може не вистачити води навить помити руки після здійснення пі. Та і самі пі не буде чим розбавити...

“Боже милостивий” — подумав Пан Вишня, - “навіть у північносіднейскому олімпійському басейні жетон активує гарячу воду на п'ять хвилин.”
  • Коли користуєтесь трапом, повертайтесь обличчям до сходинок!

Морська специфіка продовжувала знаходити нові крамнички у мозку розслаблених відпусткою членів родини Вишні.

  • І ще: частину нашого походу ми будемо іти під парусом. У залежності від свіжості вітру яхта може більше чи мешне кренитися. Тому для кращого балансу пасажирам рекомендовано знаходитися на вищому борті, в боку вітру.

І каюта для перебування Пані Вишні, Пана Вишні та Панночки Вишеньки-майже-дев'ять виявилася дуже малою як для комфортабельного відпочінку. “Навіть третя полиця рідного радянського плацкартного вагону має більше місця, ніж моя щелина для ночівлі”. Вердикт Пана Вишні був і з цікавістю прийнятий Пані Вишнєю.

  • А коли буде сніданок? Зголоднілий ранковими пересуваннями та початком на десяту тендітний організм Пані Вишні потребував негайної відповіді.
  • Пийте заохочувальний чай з печивом, а обід буде за розкладом. Відповідь помічника шкіпера Ната була доброзичливою та одностайною.
  • Ця яхта буде відзначати своє сорокаріччя у цьому році, і вона є однією з найперших у Еїрлі Біч що почали свою комерційно-туристичну службу тут, на благодатних коралових ділянках Великого Барьєрного Рифу. Шкіпер Локі продовжував доносити цікаві факти до відома пасажирів, поки одиниця флоту групи островів Whitsunday (Вітсандей), вправно минувши кам'яні лабиринти входу до маріни, лягла на курс до першого пункта призначення на одному з зовнішних островів.

І санвузел має загальну площу великого головного платка, і зручні шезлонги для відпочинку туристів тут виявилися із приставкою “могли б бути”, і “м'ясо з справжнього австралійського барбекю на вечерю” виявилося справжніми жорсткими порціями.

Можливо, саме у цьому місці оповідання дехто з нетерплячих читачів задасться слушним питанням, що ж є привабливого у цьому мореходстві?

***

Яку ідеалізовану картину малює мозок у рефлексії на слово “відпустка на морі”?
Синє-синє небо дотепно розбавлене білочистими облачками? Так.

Чисте-пречисте бірюзового кольору море з лагідними хвилями? Безсумнівно.

Тепле, по літньому ласкаве сонечко з ранку до вечора? Одностайно.

Пляж, безкрайній пласт білосніжного найчистішого піску без слідів пластикових пляшок, “гаряча кукурудза, холодне пиво” і зпітнілих тіл незнайомих людей на відстані витягнутої руки? Авжеж.

А якщо до всього цього додати ще головну родзинку усього туру — плавання з маскою та трубкою для любовання дивовижним світом природних коралів, різнокольорових рибок? А бризги моря від йдучої по свіжих хвилях колихаючоїся яхти? А шелест парусів над головою? А прогулянка босоніж по пляжу з скам'янілих коралів, які лежать рівнехонько, наче кримська галька, деякі маючи вік під сотню років? Веселка колькорів чистої води Коралового моря, кольори пляжу Вайтхевєн, свіжа зелень острова Вітсандей — ось друга чаша вагів навпроти першої частини трьохзіркового побутового комфорту цього оповідання.

Замість наступної сотні слів будуть говорити зображення.
Спочатку - морської подорожі.
Згодом - коралових поселень.
QE: Coral Sea underwater


Море, небо, тропічні острови, корали, хвилі та паруса — це все є, це все ми бачимо. Може сказати уважний читач. А де ж білочистий пляж?

На наступній сторинці.

.

Квінслєндський Побіг. Коралова панорама

Пан Вишня робить панораму райського мiстечка...

.

Сделано в России

Если вдруг не знали - собраны в одном месте все российско-китайские бренды позиционирующие себя как "западные".
Многие одежные/обувные бренды производят достаточно качественную продукцию которой мы с удовольствием пользовались на родине, правда зная о её отечественном происхождении.

В любом случае - проверьте своё понимание реальности.

.

суббота, 23 апреля 2011 г.

Квінслєндський Побіг. Еїрлі Квест.

— Мама, мама, что я буду делать,
— Мама, мама, как я буду жить,
— У меня нет тёплого пальтишки,
— У меня нет тёплого белья.
— Ку!
— Жалко, начальство меня сейчас не видит. Зарплату повысили бы.
— Тихо, дядя Вова, на нас смотрят...
— Ку! Ку! Ку!
— Женщину вынули, автомат засунули.
— Ну так возьми на то, что есть! Хоть какую-то часть пролетим!
— Луц по частям не продаётся. Луц — десять чатлов заряд, а у нас только семь.

  • Оскільки ви прибуваєте пізно, і не маєте змогу отримати інструктаж заздалегідь, то завтра вранці, рівно о пів на восьму, вам потрібно явитися за такою-то адресою для отримання подальших інструкцій. Не спізнюйтесь, бо Матільда може почати танцювати і без вас. Гроші отримані, інші 11 пасажирів та екіпаж чекати не будуть. - голос у слухавці був чіткий та однозначний. Усі члени родини Вишні заздалегідь зрозуміли вибагливість морського порядку. Сім тридцять на інструктаж, і крапка.
Тому наступного ранку, ще сонечно навіть не зішло, будильник вже весело збудив майже збуджених Пані Вишня, Пана Вишню, та Панночку Вишеньку-майже-дев'ять.
За якусь годину ранішніх зборів найбільш чутливі члени родини отримали сніданок, речи було запхано по чемоданах, чемодани та пакети — у маленьку Королу, ключ від номера готелю у приморському поселенні Еїрлі Біч повернувся до поштової скриньки поруч з ще закритою регистрацією, і весела родина рушила за Джі Пі Есом долати останні сімсот метрів до пункту о пів на восьму.
Дісталися вчасно. Ось рекламка круїзної компанії, двері відчинено, якісь люди схожі на інших пасажирів вже сунули сходами на других поверх перед нас.
  • Родина Вишні? Так, явилися, добре. От ваші папери, от ваші тимчасові сумки для перебуванні на борту розкішної океанської яхти з двома мачтами та трьома парусами “Вольтцин Матильда” (Waltzing Matilda – вальсуюча Матільда).
  • А можна взяти із собою моє фотообладнання у його власному рюкзаку не перекладаючи його у вашу сумку? Пан Вишня занепокоївся за збереження дорогоцінних фотоіграшок.
  • Можна.
  • А ноутбук?
  • Нема чого вам тащити з собою ноутбук, ви їдете усього на два дні, до того ж там немає електричного постачання.
  • Зрозумів. А можна нам ще одну зайву сумку для наших речей?
  • Не можна. Вас троє — от вам три сумки. На два дні вам досить. І все, стоп балакати. Ваше наступне завдання — ровно о восьмій бути на парковці, залишити машину, перегрузити ваші речі у видані сумки. Ось мапа, ось маршрут, рухайте туди. Сплачуйте парковку на дві доби, це буде коштувати 16 доларів. Питання є? Питань немає. Ласкаво просимо до світу морських подорожей!

До наступного дедлайну залишалося лише 15 хвилин, користуючись виданою мапою та здоровим глуздом родина Вишень швиденько вирушила у пошуках означеної парковки, лише раз на кілометровому шляху звернувши не туда.
  • Ось парковка. Люба, ти перекладаєшь речі, я шукаю і сплачую паркомат. Ми вже маємо рушати до наступного пункту — місце збора перед сходом на борт. Часу обмаль. Не забудь запас води та зручне взуття. Добре?
  • Звичайно. Паркомат здається тут поруч, я його вижу у 10 метрах від нас.
  • Так, бачу, дістався, читаю інструкцію по користуванню. Святі угодники! Він не приймає карток, а хоче 16 доларів монетками!
Пан Вишня швиденько почав шукати у навколишностях де поповнити запас монет, бо вигрібши усю сімейну дзвінку наличність нарахували лише 13. лишилося 13 хвилин, рушаємо на пошук кафе, швидко-швидко. Ось воно.
  • Ви розміняєте купюрку, жіночко?
  • Гроші не міняємо, купіть що небудь, отримаєте решту.
  • Дайте снікерс.
  • Будь ласка.
  • Що? дайте мені замість купюри у пять доларів решту монетами!!!
  • Решту не міняємо, ідіть у пральну, там є автомат.
Знов автомат, знов нове завдання квесту. Ще 4 хвилини сплинуло, дедлайн все блище, а цей єтап ще не подолано.
Лондрі! Де лондрі? Ось знак лондрі!
  • Тримай мої пьять доларів, безрукий залізний бандит, дай мені монет! Пан Вишня все більше і більше виявляв занепокоєння станом речей.
Купюроприймач меланхолічно та цілком цінично у таку скрутну годину повернув бумажку назад.
  • Не хочешь мою п'ятірочку? Ну возьми десятку!
Той же результат.
  • А двадцятку?
Та ж відповідь.
  • Бездушний автомат, в тобі що, монети закінчились? Занепокоїння пана Вишні зросло ще на 5 градусів, рівно як і наступні п'ять хвилин схлинули без повернення.
Що ж робити далі? Ось хтось іде у формі морської компанії.
  • Жіночко, жіночко, допоможіть якщо можете, треба заплатити за парковку, а не вистачає лише кілька доларів. І ні в кого немає. Жіночко, ми руссо туристо, в нас дедлайн, нам хочеться побачити нерукотворне чудо світу, ми любимо Австралію, його щирий народ та лейбористську партію!
  • Добре добре, давайте подивимось що ми зможемо зробити. Ось каса, я можу розміняти ваш пластик на дзвінку монету. Тримайте.
  • Дякуй вам Боже, добра жіночко. Нарешті в мене є 16 доларів, безглуздий автомат, я тебе зараз здолаю! У настрої пана Вишні з'явилась якась не дуже пасуюча відпускному настрою рішучисть. Ну тримайся!
Годинник вже тікав 7 хвилин на дев'яту, коли Пан Вишня нарешті повернувся до паркомату зі жменею вожделених мідяків. Повільно, наче кулі у барабані револьвера, монетки зникали у щілі стража парковки. Лишилося зарядити 10 доларів, 8, 5, 2.30, 1 — пуск! Кнопку підтвердження оплати нажато, друкування білетику заказано!!!

Ага, зараз. Усе це багатство висипалося у майже тремтящи долоні Пана Вишні. У паркоматі скінчилася бумага...

***

15 хвилин пізніше, на лавці місця збору, зпотніла, збуджена, але щаслива родина Вишні першою доклалася наступній баришні що вони тут і готові до посадки. За п'ять хвилин до чергового дедлайну!

Пошук іншої парковки, переїзд, оплата у паркоматі карткою, пошук місця збору з речами, повернення до запаркованої автівки трусцою за забутим мішком для підводної з'йомки — все це щасливо лишилося позаду. Квест-єкспромт успішно подолано. Пригоди продовжуються!


.

Квінслєндський Побіг. Шахтарська пам'ять.


В воскресный день с сестрой моей
Мы вышли со двора.
- Я поведу тебя в музей! -
Сказала мне сестра.
 
Вот через площадь мы идем
И входим наконец
В большой, красивый красный дом,
Похожий на дворец.
Я вижу дом, где Ленин рос,
И тот похвальный лист,
Что из гимназии принес
Ульянов-гимназист. 
Сергей Михалков. В музее Ленина. 
 
Після чергового повороту пітляючої гірської дороги зненацька почалася центральна вулиця невеличкого провінциального містечка.
  • Я бачу вивіску лікаря! Нам треба проконсультуватися та отримати ліки! - сказала Пані Вишня обережно та повільно ведучі вірну Королу через невеличку центральну площу цього міста.
  • Я хочу чашку гарячого шоколаду! Дайте мені чашку гарячого шоколаду! - голосно та недвозначно панночка Вишенька-майже-дев'ять висказала своє ставлення до навколишнього світу.
  • Здається, тут доволі цікава історична архітектура яку добре було б сфотографувати — подумав Пан Вишня.
Таким чином у містечку Маунт Морган під час обідньої години зупинилося на одну автівку більше.
 
 
Жаркий майже літній день, полудень, з синього-синього неба майже прямо майже нещадно світить сонце, навколо майже жарко і вже не майже немає жодного вітерка. Повітря, а з ним і час, зупинились тут, на цій історичній для подорожуючих, та такій рідній для нечисленних Маунтморганців місцевості. Кафе — ну наче привіт з радянського минулого: такий же інтерьер, таке ж обладнання, яке повністю амортизувалося ще за часів Брежнева. Таке ж швидке обслуговування.
  • Ви вже зробили свій заказ, чи скоро дійде черга до нас? Пан Вишня не втерпів і почав шукати якісь логічні пояснення місцевій неспішності спитавши якусь бабусю перед ним.
  • Так, тут завжди так під час обіду, коли кілька людей роблять закази для ланчу на виніс. А ви вже бачили наш музей? Бабуся уважно оглянула Пана Вишню, не минувши поглядом і великого чорного фотоапарата на шії Пана Вишні.
  • Ні, не бачив, а що там за єкспозиція, воно того варто?
  • Так, відвідайте, не пожалкуєте.

Музей маленького гірського містечка яке було центром золото та мідедобичи півтораста років тому, наповнений усілякою всячиною з гірського обладнання, відкритого кар'єру, побутові предмети кілька єпох через які пройшло це місто, старі автомобілі та навіть “про-компьютери” - арифмометри. А також безліч дуже цікавих старих фотокарток — все це було того варто. Не часто можна зустріти таку цікаву експозицію, не часто.


    QE: Mount Morgan
    «Клянемся так на свете жить,
    Как вождь великий жил,
    И так же Родине служить,
    Как Ленин ей служил!
     
    Клянемся ленинским путем -
    Прямее нет пути! -
    За мудрым и родным вождем -
    За Партией идти!»
    
     
    . 

Квінслєндський Побіг. Мокре місце


Пан Вишня сидів у ваннії кімнаті хотелю-мотелю Майлза і уважно роздивлявся наклейку на стіні навпроти душової кабіни. “Мабудь, закликають не віддавати не брудні рушники у прання, бо зайве використання прального порошку готельними господарствами світу робить шкоди навколишньому середовищу” - подумав він.

Діставшися блище, він зміг прочитати мілкі букви наклейки. Насправді, там було написано заклик скоротити час приймання душу і не використовувати зайву воду, бо у Квінслєнді засуха і брак цього простого природного ресурсу.

“Який незвичайний плакатик” - подумав Пан Вишня залишаючи ванну кімнату. І чому це вони роблять трагедію з цьоголітньої повіні?

.

пятница, 22 апреля 2011 г.

Отражение современного мира

Из рассылки Лучшее за день с анекдот ру.

===========================
В южном Лос-Анжелесе четырехэтажный дом был охвачен пламенем и сгорел дотла.

На первом этаже жила нигерийская семья из 6 человек, занимавшаяся подделкой чеков. Вся семья погибла. Группа из семи нелегальных иммигрантов, исламистов из Кении, сумевших обмануть муниципальных работников и получавших социальную помощь, жила на втором этаже. Все они погибли. Шесть членов латино-американской шайки, занимавших третий этаж, тоже погибли. Из жильцов дома в живых осталась лишь семейная пара белых, занимавшая четвертый этаж.

Эл Шерптон, Джон Бурис и Джесси Джексон были возмущены этим фактом и вылетели в Лос-Анжелес на встречу с начальником местной пожарно-спасательной службы, где в резкой форме потребовали ответа, каким образом все черные, мусульмане и латиноамериканцы погибли и лишь белая пара осталась в живых? Ответ начальника пожарных был краток:

"Потому что они были на работе"...."

 ===========================

Этот анекдот полностью соответствует нашему пониманию устройства современного мира. (только чур не абсолютизировать!)

.

Квінслєндський Побіг. Поза часом

Пам'ятка з користування автоматичною цілодобовою безоператорською необслуговуваємою топливно-заправочною станцію “ВР”.

  1. Зупиніть Ваше авто на відстані шланга від колонки з потребуємим вами типом пального.
  2. Відкрийте бензобак.
  3. Вставте шланг.
  4. Пошукайте очима сірий коробок розрахункового автомату та впевненим кроком підійдіть до нього.
  5. Прочитайте інструкцію його користування налепленого на передній панелі.
  6. Впевніться, що ви виконали кроки 1-5 цієї пам'ятки.
  7. Вставте Вашу банківську платіжну картку у карткоприймач.
  8. Заберіть вашу банківську платижну картку з карткоприймача.
  9. Підтвердите ваш вибір кількості пального для заправки.
  10. Якщо вибрали повний бак — поверніться до колонки та натисніть ричаг пістолета до закінчення заправки.
  11. Поверніть пістолет до колонки та впевненим кроком рушайте до розрахувального автомата.
  12. Вставте Вашу банківську платіжну картку для підтвердження оплати.
  13. Заберіть чек.
  14. Поверніться до авто і продовжуйте вашу подорож.
  15. Минаючи конкурентну обслуговуваему топливно-заправну станцію за рогом впевніться що пальне у них кошнує на кілька центів дороще.
  16. Щасливої дороги.
.

Квінслєндський Побіг. На відстані миль.

980 км від Сіднея на північ. 930 км від Еїрлі біч на південь. 320 км від найблищого океана на захід. Це — Майлз, маленьке сільське поселення у Квіндслєндському аутбеку на перехресті двох шосе, де є кілька готелів-мотелів, філії ведучих банків країни, пара бензозаправок відомих топливних сітей, інші обов'язкові для каждого населенного пункту заклади. 
 А також своя історія та місцева відзнака — старанно зібрана за сіткою рабиця історична деревня. Яка уздовж 100 метрової “вулиці” має перенесені сюди історичні споруди тих самих салунів, магазинів, банків, урядів... 
Посеред цього заказника “древності” затесалися паровоз, старе авто, пожежна та грузова машини, сільскогосподарське обладнання. Лише один недолік у цього музею — він працює в восьми ранку, а поважаюча себе подорожуюча родина Пані Вишня, Пан Вишня, Панночка Вишенька-майже-дев'ять та їх Корола вже були на відстані миль від Майлза у цей час.
Окрім цього, все інше було справжне аутбеківське. І невеличка але досить опрятна кімната у готелі-мотелі. І Корола припаркована упритул, майже у метрі від двері. І її “ненопадання” у навколишню картинку поруч з місцевими джипами та мікроавтобусами інших подорожуючих. І досвітнє поповнення пального на автоматичній заправці...
Ось таке воно, середина Нічого, на відстані миль.

.

Квінслєндський Побіг. З думками про природу.

Тук-тук, відраховують колеса наступні сотні метрів шосе. Уу-у-уу, рівно гуде вітер ззовні поглинаючої сотні кілометрів полотна дороги автівки. Шш-ш-шш, мірно співає ліс та навколишні високі кущі з поміж яких зненацька вириваються поодинокі високі пласкі квінслєндські кактуси та так же швидко зникають поглинені лінтою пообічної зелені.
  • - Любий!
  • Га?
Пані та Пан Вишня уважно і обережно проводжали поглядом наступну купу шкіри на тлі незрозуміло-чого-ограничної плями на узбіччи дороги, закатаної в асфальт колесами попередніх машин.
  • Ти знаешь, я маю таке враження, що у цій дикій ненаселеній місцевості ми минаємо наступні рештки збитої істоти кожні кілька кілометрів.
  • І знак дорожній був незабаром, коали наступні 20 кілометрів... Пан Вишня пригадав бачений незабаром жовтий ромбик зі знайомим сілуєтом.
  • Кенгуру, поссуми, ліси, коали, птиці. Тут є кому побігати через дорогу.
  • Авжеж. Я десь вичитав статистику, австрали одні з лідерів оздоблення автівок захисними трубами на переду авто — кенгурятниками. І дивлячись зараз навколо, я мабудь знаю чому. Десятки тисяч інсталяцій на рік.
  • Не дивно що по всьому світу ці конструкції називають кенгурятниками. Пані Вишня оголосила такий висновок і зітхнула.
  • Один мій колега казав, що кенгуру дуже глупа істота, як наша куриця. Біжить не від авто, а просто очі.
Сімейство Вишні помовчало і проводило поглядом стрибаючих вздовж дороги пару-трійку кенгуру. Нащастя, ці єкземпляри пострибали осторонь, і лише сяючі у вечірньому сумерку очі символів країни видавали їх подальші переміщення.

Шмяк-шмяк, минула мирна Корола наступну купку рештків. Тук-тук відраховують колеса наступні сотні метрів шосе. Уу-у-уу рівно гуде вітер.

На щастя родини Вишні, діставшися додому кілька днів пізніше, серед густого шару розмазаних насекомих вони знайшли тільки рештки сірої птички, яка застряла у пластиковій решітці радіатора лише у останній день подорожі.

.

Квінслєндський Побіг. Ех прокачу!

С помощью катков и асфальтоукладчиков 
кое как мы можем справиться 
с одной из двух российских бед. 
А вот с дорогами будет посложнее.
Из одного анекдота.


Орієнтуючись за сонцем та зорями, несучи на собі усю необхідно поклажу, здобуваючи їжу та воду самостійно під час пересування коз'їми тропами кілька тисяч років тому людина повинна була втратити кілька місяців, щоб подолати відстань у пару тисяч кілометрів.

Скрипить колесо деревьяного візка. Сонні самовпевнені мухи повільними колами кружляють над крупом худої конячки, що тягне за собою подорожників та їх немудрений скарб. Вузенькі колії шляху майже втрачаються у викокій траві та придорожніх кущах, а усіляка живність зовсім не збирається поступатися територією якомусь чужеродному транспортному заходу. Зате таким неспішним чином за кілька тижнів за умови гарної погоди можно подолати пару тисяч кілометрів шляху...

Здіймаючи клуби пороху, стріляючи жменями дрібного каміння з під великих окованих залізом дерев'яних колес карети, гаряча четвірка лошадей худко мчить битим шляхом. Подорожуючи дрімають, мірно колихаючись на плюшевих диванах рессорного “кабінету” на колесах, чекаючи на гарячу вечерю у придорожному трактирі. Вже за кілька діб вони дістануться містечка за дві тисячі кілометрів від домівки.

Менше ніж через 3 години після початку подорожі родина Вишень зробила першу зупинку для легкого сніданку, здолавши вже стартові 250 з намічених на цей день 1000 кілометрів шляху. Позаду лишилось вже майже знайоме шосе Сідней-Ньюкасл з чотирма або навіть шістью полосами загального руху та безпечними 110 км/годину лімітом швидкості. Беровра, Хоуксбері річка, Вой-Вой, Госфорд, парк рептілій — вказівники майже непомітно промайнули повз вікон сучасної сімейної автівки у мареві раннього ранку. Тісна низька невеличких поселень увздовж Нового Англійського шосе - і нарешті майже простір майже пустинного шляху через майже ніщо — сільську місцевість (country side) контінентальної Австралії штатів Нью Сайз Уейлз та Квінслєнд.

Уявний опитувач.
  • Пан Вишня, що на вашу думку робить можливим такі довгі подорожі навколо країни?
  • Перш за все, це дуже гарне оздоблення автомобільних дорог, їх загальна безпека з точкі зору інфраструктурного об'єкту та розумності дорожних правил. Ясний сонячний день, хмурий ранок з дощем та мрякою, непроглядна ніч — якщо дозволено їхати 100 км/год — можешь бути впевненим, що це безпечно. Рідкі круті повороти будуть заздалегідь позначені, дорожні роботи попереджені, небезпечні умови мокрого дорожного покриття тощо — винесені на знаки.
  • А люди?
  • Так, це окрема історія. Дісциплина серед водіїв дуже висока, повага до правил дорожнього руху і як наслідок — до інших учасників автопересування майже бездоганна. Все це взагалі робить такі автовояжі дуже зручними, безпечними та привабливими. За подолані 4100 км з нашою родиною не було жодної аварійної сітуації. Звичайно, якщо не забувати користуватися здоровим глуздом і поступатися великогабаритним автопоїздам та мінімізувати пересування вночі через місцевість повну диких кенгуру, коал, лис тощо.
  • Що вам пригадується після автопереїздів?
  • Перш за все, це велика кількість знаків спрямованих на безпеку руху і нагадування водіям про відповідальність не лише перед собою, але й перед родиною. Рефрен “Зупинись, Відпочить, Збережи Життя” (Stop, Revive, Survive) співає з дорожніх розтяжок на усілякі лади. У Квінслєнді зробили ще цікавіше — дорожні щіти пишуть водію питання (Найвища гора Квінслєнда?), а через кілька кілометрів інший шит повідомляє відповідь. Або: “Куди ми їдемо, мам?”, “Як далеко ще до пункту призначення, пап?”, “Не губи життя заради дедлайну”. Хоча сучасне скоросне автошосе не дозволяє зупинитися просто так серед поля з за обмеженості узбіччя, забороняючої розмітки або відбійника безпеки, зате кожні кілька кілометрів є спеціальні місця для зупинки (bay). А кожні 30-40 кілометрів спеціальні ділянки відпочинку оздоблені столиками, туалетами, корзинами для сміття. Вздовж основних шляхів на таких зупинках водіям навіть дають чашку безкоштовної кафи за умови зупинки для відпочинку (Зупинись, Відпочинь, Збережи Життя кожні 2 години).
  • А нещодавня повінь у Квінслєнді?
  • Її наслідки ми відчули власними колесами. На чудовому шосе у багатьох місцях було змито тверде покриття (хоча дір вже не було — насипано та утрамбовано гравій чекаючи на капітальних ремонт), багато низьких місць шляху мають позначки та вимирювачи рівня затоплення, пообіч шляху повно запоплених водою низин. Але нам по воді їздити не довелось, вже скрізь сухо та безпечно. Хоча майже скрізь ведуться роботи по ремонту доріг, і взагалі на швидкості нашого пересування це не дуже сказалось.
Більшу частину шляху родина Вишні пересувалася двохполосними дорогами з зустрічним роз'їздом и 100 км/год ліміту швидкості. Але на здивування, десь у центрі Ніщо, за сотні кілометрів від великих міст, на протязі 150 км була дорога трохи ширше, бездоганного покриття і з лімітом у 110. На таких ділянках обгон автопоїзда це справа 20 кілометрів шляху. Перші п'ять-сім його видно попереду и повільно догоняєшь. Потім 5 км чекаєшь на зручну для обгону ділянку, з пів кілометра випереджуєшь і потім ще 5-7 км бачишь його у дзеркалі.
Таким чином, розглядаючи навколішні пейзажи, насолоджуючись яскравим майже літнім квітневим днем та райським краєвидом, увечері першого дня Пані Вишня, Пан Вишня, Панночка Вишенька-майже-дев'ять та їх вірна Корола прибули до першого міста зупинки — Майлз, Квінслєнд.

Перегорнемо і цю сторінку після паузи.

.