вторник, 26 апреля 2011 г.

Квінслєндський Побіг. Трактор в полі.

Трактор в полі дир-дир-дир,
Ми - за мир!

Павло Тичина.

Що таке сучасна легкова сімейна автівка? Легенько так ножкою рраз — і вона вже полетіла. Легенько так керма крутонув — і вона вже повернула. Легенька, маленька, швиденька, з усілякими непомітними дрібними зручностями.
І от з за керма такої цацки ви сідаєте у лєнд-ровер випущений шістнадцять років тому. Повнопривідний монстр з великими колесами, височенний, дизельний, деякі рішення якого ще зроблено у механічно-пружинному стилі, як індикатор рівня палива в баку наприклад.

  • Ти знаєшь, тут навіть фізично важко натискати педаль газу і крутити кермо щоб вона їхала.

Пан Вишня поділився своїми першими враженнями від їх арендованого залізного коня для підкорення Фрейзер Айленду.

  • Навіть не уявляю як ти будешь з ним поратися.
  • Так, великий, наче трактор. Але як небудь спробую. До того ж, тут є і підсилювач керма, і автоматична коробка, і навіть кондиціонер. Майже сучасна машина.

Пані Вишня теж звикала до нового оточення у кабині цього велетня, у порівнянні з рідною Королою, звичайно. Панночка Вишенька-майже-дев'ять тихенько сиділа позаду у оточенні своїх м'яких іграшкових“мескотів” як їх назвав свого часу шкіпер Локі.

  • Але на маленькій Королі бездоріжжя заповідного острова не здолаєшь. Там можна дир-дир-диркати тільки таким монстром.

Правоту Пана Вишні підтвердили не тількі тількі но побачені у прокатній конторі відеоматеріали з правил поведінки, поводження та вождіння на Фрейзер Айленді. Але й подальшій перебіг подій, коли інколи цьому “тракторові” доводилося пролазити через такі ями наповнені водою, просуватися через такий глибокий вологий пісок, сунутися такими лісовими колеями, що жодна асфальтолюбива автівка там би не здолала і десяти метрів. Недаремно перша острівна подорож з місця висадки з парома до південної частини східного 75 мильного пляжу загальної довжини кілометрів 30 зайняла близько двох годин. То виявилася чи не найгірша дорога на острові.

Легкий сніданок, приправлений свіжим лісним приозерним воздухом, під пильним наглядом застережних плакатів “не сори”, “не завдавай шкоди природі”, “не стань харчами Дінго” - і коли нарешті родина Вишні дісталася східного пляжу, ніхто не втримався у машині — всім захотілося пройтися по рівненькому піску, дістатися до води, зазирнути у небо.
І вже далі, невдовзі, розличимий серед берегових рослинних зарослів лише завдяки плакату, з'явився Юронг — містечко-ресорт, або “санаторій-пансіонат” по нашому, по-радянському.
Звідти і продовжать Пані Вишня, Пан Вишня та Панночка Вишенька-майже-дев'ять знайомитися з островом, але вже у наступних оповіданнях.